Весілля є однією з головних подій у житті кожної людини, тому обов’язково потрібно серйозно поставитись до всього процесу підготовки. Адже тут важлива кожна дрібниця.
Не маючи досвіду в організації свят, важко свідомо врахувати всі весільні традиції та купити потрібне приладдя для урочистостей. Саме тому ми підготували для вас певну шпаргалку, де пояснили, що, куди, скільки, а головне нащо потрібно той чи інший святковий атрибут.
З вибору образу нареченої і починається вся підготовка. Тільки тоді, коли винуватиця дійства буде впевнена у своєму зовнішньому вигляді, урочистість пройде бездоганно.
Нареченій дуже важливо відчути себе чарівною та вишуканою. Тож вибираючи сукню, не намагайтесь вловити тренди весільного вбрання. Вам потрібно підібрати таку, що створить вау-ефект, таку, що буде ідеально сидіти по фігурі.
Обов’язково витратьте час на численні примірки або віддайте перевагу пошиттю сукні на замовлення.
До речі, ви колись задавались питанням, чому сукня повинна бути білою? Ми знайшли найдостовірнішу версію, яка говорить про те, що білу весільну сукню першою на своє свято одягла королева Анна Австрійська. У цьому вінчальному вбранні вона була настільки прекрасна, що всі французькі модниці стали навперебій шити для себе і своїх дочок саме білу весільну сукню. Надалі хвиля ажіотажу пішла на спад, але сколихнуло жіночі серця весілля англійської королеви Вікторії, яка з’явилася на церемонії в білій ажурній сукні з глибоким декольте.
Проте традиції одягати білу сукню на весілля сягає корінням у глибину століть. У ті давні часи вбрання нареченої було символом невинності, чистоти та смирення. Крім того, за повір’ям білий колір вберігав від поганого слова.
Отож, записуємо собі в нотатки перший пункт атрибутів: сукня нареченої – 1 шт. (або ж, дві – якщо хочеться приміряти на себе різні образи).
Із цим атрибутом пов’язані цікаві весільні обряди. Вважається, що під час свята наречена не повинна розлучатися з букетом – інакше вони недовго проживуть разом із чоловіком. Вона тримає квіти під час розпису, кладе його поряд під час банкету і ввечері має забрати квіти із собою – бо це символ сімейного щастя.
Але сучасні наречені вигадали оригінальне поєднання відразу двох традицій: після закінчення свята дівчина кидає букет-дублер дружкам нареченої, а оригінал залишає при собі.
Тож маємо вже другий пункт: букет нареченої – 1 шт., бутафорний букет для кидання дружкам – 1 шт..
Дедалі більше наречених відмовляються від цього красивого аксесуару, вважаючи його моветоном. Але фата– головний весільний атрибут.
Сьогодні можна підібрати дуже стильні варіанти, вибрати різну довжину. Для дівчат з волоссям середньої та короткої довжини невелика фата – вдалий прийом, що дозволяє візуально додати зачісці об’єму.
До речі, у всіх народах фата має одне й те саме призначення: покликана приховати наречену від недоброго ока і вберегти від злих духів, які, за повір’ям, можуть вкрасти молоду дорогою до церкви. Наречена вважалася дуже вразливою, і лише після завершення обряду вінчання фату можна було відкинути. А от після свята, за давним повір’ям, варто зберегти її і пошити для майбутньої дитини якусь річ, що нібито охороняла б її.
Отож, далі записуємо: фата нареченої – 1 шт..
Перший відомий факт, коли молодята вдягали один одному обручки був у давньому Єгипті. На своєму весіллі Клеопатра вперше провела цей ритуал. Чому це була саме обручка, а не будь-яка інша прикраса, можна пояснити дуже просто – замкнене коло здавна символізувало вічне.
Крім того, прикрасу потрібно носити на безіменному пальці. З таким фактом також пов’язана легенда про вену, яка проходить крізь цей палець і прямує до серця.
Цей пункт також запишемо у передвесільні нотатки: обручки – 2 шт..
Весільні келихи для молодят несуть сакральний характер. Цей атрибут дійшов до нас із давнини. І хоча зараз все частіше молоді пари відходять від обрядів минулого і організовують своє свято, дивлячись на новомодні тенденції, традиція купувати гарні келихи залишилася, і ще не скоро зникне.
Одним з головних весільних звичаїв є розбивання весільних келихів. Цей ритуал сягає корінням у давнину. Сьогодні не існує єдиної думки, звідки походить така традиція. За однією з версій, дзвін келихів, що розбиваються, відганяє злих духів. За іншою, їх розбивання має показати молодятам всю крихкість кохання, яку треба берегти. Адже зруйновані стосунки не можна відновити, як і склеїти розбиті келихи. Яка б із версій не була б достовірною, ця традиція живе й донині.
Проте, дуже часто нареченим хочеться залишити на згадку цей атрибут. Так і народилася вже сучасна традиція купувати два набори для молодят. Дешевші келихи розбивають, а ті, що дорожчі, залишають на згадку.
Отож, весільні келихи – 2 шт.., келихи для розбивання – 2 шт..
Сьогодні про підв’язку нареченої знає кожна дівчина, але ще кілька десятиліть тому цього весільного доповнення не було в побуті нашої країни. Підв’язка має дуже пікантний і спокусливий характер, і її виникнення пов’язане з шармом і грацією французької культури.
З середини XVII століття вважалося, що частина одягу нареченої або нареченого приносять у будинок удачу, щастя та любов. Уявляєте, який ризик зазнавали молодята? Усі гості намагалися відірвати собі шматочок щастя та принести його до будинку. У такому разі і наречений, і наречена взагалі ризикували залишитися без одягу до кінця свята. Про красу і збереження образу нареченої взагалі не йшлося. Постійно хтось намагався смикнути одяг, відірвати клаптик, відрізати шматочок. Яка тут насолода весіллям, себе б уберегти.
Саме тому було придумано звичай викидати гостям частини весільного образу нареченої та нареченого. Напевно, хтось із вас подумав, що наприкінці вечора гостям викидали весільну сукню цілком, але це не так. Сукня завжди залишалась у нареченої і була символом її особистого щастя. А викидати стали невеликі предмети туалету, серед яких і підв’язка на ногу.
Тож сміливо пишемо наступним пунктом підв’язку нареченої – 1 шт..
Згідно весільним традиціям давнини, колись на весіллі залучали близько сорока, пізніше – двадцяти рушників. На щастя, сучасне та водночас традиційне свято одруження передбачає використання всього п’яти основних: рушник під ноги для вінчання, під коровай, для пов’язання рук у храмі, два під ікони.
Придбати їх можна легко, однак, колись вважали, що краще, якщо наречена дотримається старовинного звичаю та вишиє бодай один – основний рушник для церемонії вінчання – власноруч.
Весільний рушник супроводжує пару впродовж усього життя. Тому вкрай важливо було дотримуватися й певних правил. Класично для вишивки обирали червоний та чорний або синій колір, також немало виробів виконано суто у червоних тонах. Однак, сьогодні, залежно від малюнку, бажаного сенсу та смаку наречені можуть створити рушник також з зеленими, фіолетовими, помаранчевими та, звісно, комбінованими за кольорами візерунками.
Як бачите, з часом традиції трохи видозмінюються. Але, безсумнівно, це дуже круто, що вони передаються з покоління в покоління.
У цій статті ми вписали лише кілька обов’язкових атрибутів молодят, які так сильно вкоренились в наших традиціях. Тож сподіваємось, вам було корисно. Адже обіцяємо, обов’язково продовжимо цю тему й далі.
