Як же хочеться, як слід попрацювавши цілий рік, наостанок, в завершенні його, відпочити корпоративно так, щоб цей захід запам’ятався надовго, якщо взагалі не назавжди! Адже не секрет, що новорічні корпоративи здатні зарядити справжньою бурею емоцій і дати нових сил для трудових подвигів на наступний рік! І не завжди це приємні емоції.
Спеціально для всіх людей, які хоча б один раз у своєму житті були на справжньому корпоративі, ми підготували підбірку найсмішніших факапів команди Нашої Файти під час проведення новорічних заходів.
Говорить Діма Велікі (ведучий)
На одному з минулорічних корпоративів я так захопився веденням, що почав інтерактиви зі своєї весільної програми, і навіть тоді не зрозумів свого факапу, коли говорив слова про ялинку і бачив ну дуууже розгублені обличчя гостей. Усе потім звів до жарту, але самому взагалі не було смішно.
Ще пам’ятаю, що в той же день, коли ми вели корпоратив в Ужгороді, у ді-джея, що підзвучував мене, був день народження. І я вирішив несподівано та креативно (тоді це так здавалось) його привітати – тортом в обличчя. У висновку – торт пролітає мимо ді-джея, тарілка ресторану розбивається, стіна в кремі, і в моєму гаманці -200 гривень. Навіть десь відео є таке.
Ну, і останнє, що я можу згадати з корпоративів, це нескінченні привітання від одного гостя вже напідпитку. Він так довго говорив тост, і так часто говорив одні й ті самі слова, що ми вирішили трохи згладити ситуацію і забрати в нього мікрофон. Але не так все просто. Як виявилось, його бажання виступити було сильнішим, аніж наше бажання продовжити програму. Так довго не віддавав мікрофон, що вже ставало не по собі.
Говорить Тарас Гринчак (ведучий)
Зараз можу згадати єдину історію, яка сталась досить давно, але так страшно мені, мабуть, вже ні на якому заході не було. Отож, мене взяли вести корпоратив для однієї серйозної компанії. Усе було добре: домовились про дату, час, місце проведення, програму і тд.. Я, як завжди, прийшов вчасно, переодягнувся, ми розклали апаратуру, все налаштували і були готові до свята.
Тож гості прийшли, я почав вести корпоратив. Усі були настільки активні, що я в один момент викрикнув у мікрофон – команда компанії (виголосив назву) вміє веселитись, і мені дуже пощастило. Але реакція дуже здивувала – ніхто не аплодував, всі почали перешіптуватись, і хтось сказав, що в залі взагалі нема компанії з такою назвою. Я аж заціпенів. І тут мені адміністратор ресторану каже, що в іншому залі сидять люди, які мене і замовили. А я навіть не здогадувався, що там був ще і інший зал. Спитаєте, мабуть, як я викрутився? Пішов до свого замовника, пояснив всю ситуацію і продовжив вести свято вже тієї компанії, де треба було, але за меншу плату.
На щастя, в іншому залі, де я був спочатку, сиділи дуже чесні люди і також мені заплатили за той шматочок програми, яку я їм провів. За що я дуже вдячний. Тепер постійно перепитую, чи нема випадково в ресторані ще якихось потайних залів, про які я не знаю.
Говорить Паша Мандзич та Міша Карпенко (ведучі)
На одному корпоративі, де ми працювали, гостями була сімейна пара. Як ми під час програми зрозуміли, вони працювали разом. Тому, мабуть, залишити свою дитину не мали на кого і взяли з собою. А хлопчику приблизно 2-2,5 роки. Це з самого початку здалось дивним, але далі було ще цікавіше.
Десь о 10 чи 11 годині вечора дитина заснула в колясці, і батьки почали збиратись додому, виходити з ресторану. У цей самий час ми стояли на вулиці, бо був танцювальний блок. І ця сімейна пара попросила нас подивитись за дитиною кілька секунд, бо хтось із них забув у залі якісь свої речі. Ну ми стоїмо…10 хвилин…20хвилин…30 хвилин… Вже почали переживати. І тут вони виходять. Ми одразу накинулись, типу ви ж казали на кілька секунд ідете, а пройшло аж півгодини. І вони нам фразу – «Ой, а що, так швидко час пройшов?».
Потім ді-джей сказав, що ця пара всю танцювальну частину була в залі і розважалась із колегами. А ми просто виявились їхніми нянькою.
Що тільки не зробиш заради того, аби повеселитись.
Ще одна історія трапилась зі мною (Паша) після цьогорічних корпоративів. Їх було занадто багато і підряд. А моє бажання сходити на тренування виявилось дуже сильним. І що ви думаєте? З тієї втоми я в зал пішов не в спортивних штанах, а від костюма, в яких і працював минулого дня.
Як це можна було не помітити, не знаю.
Говорить Женя Роман (ведучий)
Якщо чесно, курйозних випадків на корпоративах було купа, але то було давно, тому детально розказати не можу.
Один випадок запам’ятався мені на все життя. Я вів новорічний корпоратив, усе йшло чудово, до танцювальної частини. Декоратори чи світловики, не знаю, хто прикрашав головну ялинку в залі, якось незграбно залишили дроти від гірлянди на підлозі, і одна гостя на 16-сантиментрових шпильках (я на початку свята дивувався, як вона взагалі ходить) як зачепилась під час чардашу та як потягнула всю ялинку додолу. Висновок – вибило електрику в залі, дівчина впала, ялинка впала, всі були в шоці.
Але після того, як все полагодили, гості й далі веселились, ніби нічого не сталось, тільки та дівчина вже танцювала боса.
Можемо сказати точно, що Наша Файта спокійно ставиться до подібних ситуацій, тому ми і легко вирулюємо із будь-яких несподіваних форс-мажорів.
Вам хороших святкувань і корпоративів без факапів.